Скачать Лінія Маннергейма Озеро (feat. Фагот) бесплатно в mp3

Всі пам'ятають те покинуте озеро
За містом. Зовсім безлюдне по осені
Тихе навесні, невагоме у червні
Озеро, в якому тонули наречені
Всі пам'ятають ту зарізану дівчину
Виловлену в озері. Нічого незвичного
Довге волосся, глибокі порізи
Рани, мов стигми, загострені риси
Збилась під нігтями кров її убивці
Темне місто, печальні традиції
Ангели смутку завжди напоготові
Таких жінок убивають із любові

І кожного разу, коли вони зустрічалися
Коли сварилися і сперечалися
Все перекочувалось і не закінчувалось
І кожного разу повітря засвічувалось
З очей виганяючи найменший сумнів
Історія їхніх дивних стосунків
Не мала продовження і жодного змісту
Але варта того, щоб її розповісти

Всі намагалися побачити невидиме
Всі говорили, що вона була відьмою
Всі вірили у духів та у вічне спасіння
Жінки збивались на печальне голосіння
Всі говорили, що вона була закохана
Що пам'ять про неї кимось глибоко захована
З усіх її коханців не залишилось жодного
Хто її убив, питали один одного
Хто її любив, хто не міг її пробачити?
Хто її убив на останньому побаченні?
Хто озвався голосом у замкнутому просторі?
Хто її сховав у цьому чортовому озері?

І кожного разу, коли вони зустрічалися
Коли сварилися і сперечалися
Все перекочувалось і не закінчувалось
І кожного разу повітря засвічувалось
З очей виганяючи найменший сумнів
Історія їхніх дивних стосунків
Не мала продовження і жодного змісту
Але варта того, щоб її розповісти

Бачити, як ти видихаєш повітря
Далі сумніватись, далі не вірити
Далі ненавидіти, далі мовчати
Під вікнами твоїми залишаючись лежати
Шкіра твоя, що ніколи не остудиться
Я так і не звик до твоєї відсутності
Я так і не вжився з твоєю неуважністю
З легкістю твоєю, жагою і несправжністю
Співи твої, від яких робилось тепло
Голос твій, що нагадував про пекло
Спогади твої, що завжди лишались темними
Дихання твоє, що робило з мене демона
Серце твоє, поруйноване ножами
Ліжко в якому ми разом лежали
Страсті Христові, що насправді ще бувають
З такої любові жінок і убивають

І кожного разу коли їх відспівували
Відстрілювали і хором підспівували
Ніби життя кримінальних ангелів
Вичитували із церковних Євангеліїв
Переповідали їхню історію
Темну, спотворену і нескорену
Переписану, недоговорену
Ними самими вкотре повторену

І кожного разу, коли вони зустрічалися
Коли сварилися і сперечалися
Все перекочувалось і не закінчувалось
І кожного разу повітря засвічувалось
З очей виганяючи найменший сумнів
Історія їхніх дивних стосунків
Не мала продовження і жодного змісту
Але варта того, щоб її розповісти